Український наступ в Курській області став серйозною несподіванкою для російських військ. Згідно з оцінкою військового аналітика Костянтина Машовця, ретельно спланована українська операція під Суджею продемонструвала успішне використання тактики і стратегії, яка виявилася повною несподіванкою для російської армії.
Огляд подій (короткий) на Суджинському та Коренівському напрямках…
Так, ЗСУ дійсно перерізали (фізично) важливу рокаду противника в “Курской области” РФ (дорога Рильск — Коренево — Суджа), принаймні на відтинку Зелений Шлях — Свердликово.
Попригучну лизоблюдську доповідь дженераля Герасимова Пуйлові, нікого вони поки що не зупинили. Передові підрозділи ЗСУ продовжують просуватись на загальному напрямку Любимовка — Коренево, у районі м. Суджа (північніше від Гончаровки), а також у напрямку урочища “Меловое”.
До смуги угруповання “Курск” (прикриття кордону) командування противника почало переміщати частину сил із Вовчанського напрямку (угрупування “Белгород”), ймовірно, зі складу 11-го та 44-го армійських корпусів (АК). Найімовірніше, йдеться про окремі підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (МСД) 11-го АК, а також 128-ї окремої мотострілецької бригади (ОМСБр) 44-го АК.
Як на мене, в активних (наступальних) діях ЗСУ на Судженському та Коренівському напрямках українському командуванню вдалося домогтися ефекту “оперативної раптовості”.
Судячи з якоїсь “пригальмованої” реакції російського командування, процес підготовки та організації операції (включно з оперативним розгортанням відповідного українського угруповання) минув якось “повз вуха” відповідних російських командних структур, або був ними невірно потлумачений (імовірно, вони визначили його як зусилля українського командування з “прикриття Сумського напрямку”, тож генерал Буданов їм у цьому вдало “підіграв” своїми заявами про “підготування росіянами наступу на Суми”).
Навіть на цей час російське командування має “дуже віддалене” уявлення про реальний (дійсний) склад і структуру угруповання ЗСУ, яке задіяне на Судженському та Коренівському напрямках, їхні оцінки коливаються від “3-5 батальйонів”, до “4-5 бригад”.
Найцікавіше, що темпи просування передових підрозділів ЗСУ на вищевказаних напрямках у російському прикордонні навіть близько не зіставні з темпами наступу російських військ на Харьківському операційному напрямку.
Протягом двох діб ЗСУ взяли під свій контроль територію в “Курской области” РФ значно більшу, ніж російські війська за півтора місяця у Харківській області України.
Наразі реакція російського командування обмежується смугою УВ “Север” — переміщення резервів і додаткових сил та засобів задля підсилення “проблемного напрямку” відбувається виключно всередині неї.
Однак, судячи із розмаху та інтенсивності української операції, рано чи пізно противник буде вимушений потягнути туди й війська з інших операційних напрямків (а цілком можливо, і залишки своїх стратегічних резервів, підготованих на серпень-вересень). Навіть із цого погляду, операція ЗСУ у прикордонні Курської області ВЖЕ є виправданою.
Але мені “чомусь” здається, що це ще навіть “не середина партії”, і найближчим часом у нас з’явиться новий операційний напрямок…
Костянтин Машовець