Війна за порятунок України досягла переломного моменту, випробувавши на міцність бурхливу політику Сполучених Штатів, України та Європи. Всі вони борються з втомою від війни, внутрішніми розбіжностями і занепокоєнням через глибоку невизначеність на полі бою. Але саме цей момент має визначити демократичну силу, показавши, що відкриті, енергійні дебати призведуть до рішучого вибору – не капітулювати перед обличчям російської агресії.
Президент Росії Володимир Путін вважає, що Україна та її союзники доведені до межі, і він явно сподівається на крах Заходу під його постійним тиском. В України “закінчується” зброя, хвалився він минулого тижня в Кремлі. “У них немає власної бази. Коли у вас немає власних основ, у вас немає власної ідеології, у вас немає власної промисловості, у вас немає власних грошей … тоді у вас немає майбутнього. Але у нас є майбутнє”. У Путіна є десятки тисяч солдатів і мільйони снарядів, щоб продовжувати кидати їх в Україну. Йому не потрібно дослухатися до інакомислення, придушивши його авторитаризмом.
Тож зараз для України настає найскладніша частина: знайти спосіб вижити, коли всі труднощі обговорюються голосно і відкрито, включно з тупиковою ситуацією на фронті і відчутним суспільним виснаженням. Це вразливі моменти для демократії, але їх можна подолати. Президент України Володимир Зеленський під час свого візиту до Вашингтона цього тижня має на меті не що інше, як порятунок військових зусиль.
Військові зусилля справді потребують порятунку, як політичного, так і військового. Український військовий лідер генерал Валерій Залужний визнав, що контрнаступ застопорився, а почуття оптимізму, яке було таким потужним у перші місяці, потьмяніло. У ретроспективному аналізі українського контрнаступу The Post дійшов висновку, що він не зміг завдати очікуваного удару, викликавши тертя і сумніви у відносинах між Вашингтоном і Києвом, а також поставивши під сумнів здатність України відвоювати вирішальну кількість територій. Сполучені Штати прорахувалися з тим, наскільки українські збройні сили можуть бути трансформовані в бойові сили західного зразка за короткий період; багато хто в Україні та на Заході недооцінив готовність Росії жертвувати життями в таких масштабах, які мало хто з інших країн міг би допустити, а також її здатність будувати оборону і наздоганяти в технологіях безпілотних літальних апаратів.
Патова ситуація призводить до політичних розколів всередині України. Генерал Залужний викликав шок своїм визнанням в інтерв’ю журналу Economist, що війна зайшла в глухий кут; тим часом політичні суперники пана Зеленського починають ставити під сумнів його тактику, пропонуючи йому бути більш реалістичним і менш райдужним у своїх публічних заявах про війну. Це буде залежати від України, але це не може бути приємним на тлі стресу війни.
Що можуть зробити Сполучені Штати, так це надати Україні зброю на наступний рік – достатню для того, щоб країна була озброєна до початку президентської кампанії 2024 року. Бюджетний директор президента Байдена попередив Конгрес, що гроші на закупівлю більшої кількості зброї для України та її придбання з військових запасів США закінчуються, якщо Конгрес не схвалить запропоновану президентом додаткову допомогу Україні у розмірі 61,4 млрд доларів. Минулого тижня республіканці в Сенаті заблокували цю пропозицію, роздратовані тим, що їм не приділяють достатньо уваги питанням кордонів США. Імміграційні проблеми дійсно вимагають двопартійної уваги з боку Конгресу, але маневр минулого тижня, безсумнівно, підштовхнув пана Путіна до думки, що демократія не здатна вирішити проблему.
Втома від війни серед громадськості позначається на підтримці допомоги Україні. Останнє опитування Financial Times-Michigan Ross показало, що 48% опитаних вважають, що Сполучені Штати витрачають на Україну “занадто багато”, в той час як 27% сказали, що “достатньо”, а 11% – “недостатньо”. Республіканські виборці все більше схиляються проти допомоги. Ці сумніви частково випливають з абсолютної невизначеності щодо того, як довго триватиме війна – побоювання щодо безкінечних воєн, пов’язані з досвідом США в Іраку та Афганістані.
Простої відповіді немає, але є вибір, який потрібно зробити. Адміністрація Байдена повинна ще більше посилити санкції проти Росії, особливо нафтову лазівку, яка дозволяє Росії ухилятися від встановлених Заходом цінових обмежень і заробляти мільярди доларів для фінансування війни. Сполучені Штати повинні надати військовий пакет, достатній для того, щоб допомогти Україні пережити важкий наступний рік, включаючи вкрай необхідні боєприпаси, засоби протиповітряної оборони та більш сучасні види озброєнь, такі як повітряна зброя.
Від пана Зеленського, пана Байдена і Конгресу залежить, чи покажуть вони людині в Кремлі, що демократія працює. Це те, за що бореться Україна.