Восени 2024 року очікується розширення війни на Близькому Сході, прогнозує аналітик Юрій Богданов. Наразі немає передумов для зниження напруженості в регіоні, оскільки всі учасники конфлікту, а також більшість причетних, мають свої інтереси, що стимулюють ескалацію. Основні події та тенденції свідчать про посилення конфлікту, який може охопити нові території і залучити нових учасників.
У Тегерані Ізраїль ліквідував голову політбюро ХАМАСу Ісмаїла Ханію, відповідального за атаку на країну 7 жовтня 2023. Смерть терориста не викликає жодного співчуття, але це символічний крок, який не змінить приблизно нічого.
Чи підірве це організаційну цілісність ХАМАСу? — Ні. Ісламістські (як і інші радикально-релігійні) організації діють не завдяки індивідуальному лідерству, а завдяки ідеологічній (релігійно-політичній) цілісності та мережевому принципу. Там постійно продукуються нові управлінські кадри, а їхня “текучка” величезна приблизно завжди. Ба більше, зараз це ще може додатково радикалізувати ХАМАС (так, ще є куди) і дати йому додаткові аргументи для вербування.
Чи наблизить це домовленість між Ізраїлем і ХАМАСом про завершення війни? — Ні. Війна триватиме. Тепер обидві сторони отримали привід говорити, що війну треба вести до “переможного завершення”.
Найімовірніше, уже восени війна пошириться на Ліван. Щойно трохи спаде спека, яка у Східному Середземномор’ї трохи суворіша, ніж у нас. Так, атака на Бейрут кілька днів тому була лише тизером.
Війна з “Хезболлою”, якщо дійде до сухопутної фази, буде не менш складною, ніж у Газі. Замість міської забудови будуть гори і міська забудова. Плюс Ірану набагато простіше забезпечувати “Хезболлу” усім необхідним контрабандою через Ірак і використовувати лояльну Сирію як логістичну базу. Обидві попередні війни у Лівані склалися для Ізраїлю дуже тяжко — перша (1982) фактично була програна і спричинила кризу у відносинах з адміністрацією Рейгана, друга (2006) призвела до нищівної критики і відставки уряду Ехуда Ольмерта.
З огляду на останні заяви Ердогана, Туреччина теж займатиме ворожу позицію щодо Ізраїлю. Ні, звісно, жодного “введення турецьких військ для захисту мирного населення Гази” не буде. Але гроші, вантажі й (можливо) зброю можуть раптово отримати і ХАМАС, і “Хезболла”.
Плюс демографія для радикальних ісламістських рухів у регіоні сприятлива: злиденного молодого населення, зокрема й постраждалих від війни, більш ніж достатньо для пропаганди й вербування.
Іран навряд чи готовий вести повномасштабну війну в регіоні, але його проксі діятимуть активно не тільки проти Ізраїлю. Проіранські рухи спробують дестабілізувати (ще більше) Ірак. Ісламська республіка буде тиснути і на Саудівську Аравію, свого справжнього ворога №1 в регіоні.
Мета іранського керівництва зараз проста: що гарячіше ставатиме, то кращими можуть бути умови для перемовин із США стосовно деескалації, питання санкцій і ядерної угоди. Що більше палатиме, що більшим буде тиск на Ізраїль і Саудівську Аравію, що вищим буде ризик колапсу Іраку — то складніше адміністрація Гарріс чи Трампа провадитиме будь-яку політику щодо Ірану.
Крім того, у Ірану завжди лишається козир — блокування судноплавства Ормузькою протокою, яка відділяє Перську затоку від виходу до світового океану. Це може спровокувати повноцінну енергетичну кризу, яка набагато випередить наслідки санкцій проти Росії. Саме тому Китай і Індія, які критично залежать від постачань нафти з регіону (Китай — на 50+%, Індія — на 40%), роблять усе можливе, щоб не допустити ескалації в регіоні та великої війни Ірану проти США, КСА чи Ізраїлю.
Росія, звісно, працюватиме на ескалацію. Так, тут їхні інтереси з Китаєм протилежні. Росія короткостроково зацікавлена в дестабілізації регіону і нафтового ринку. Але тут у Путіна все як завжди: в коротку він грає у плюс, але довгостроково Росія — ціль №1 для експорту ісламістського тероризму.
Найкращий спосіб стабілізувати регіон — врегулювати відносини між Ізраїлем і Саудівською Аравією, створивши потужну противагу Ірану, доки там діє поточний режим. Але без відновлення адекватного діалогу між Ізраїлем і палестинцями адекватного плану облаштування післявоєнної Гази досягти цього буде вкрай складно. А за наявного уряду в Ізраїлі це практично неможливо, навіть якщо ХАМАС буде повністю витіснено з Гази. Буде гарячіше.