Українські плацдарми на лівому березі Дніпра в Херсонській області викликають наростання занепокоєння росіян, свiдчить військовий експерт Костянтин Машовець. Він аналізує ситуацію та описує можливі варіанти її розвитку.
“Стрибок” за Дніпро…
До активних дій ЗСУ на лівому березі Дніпра можна ставитися як завгодно. Вважати це “піарною авантюрою на крові”, безцільним витрачанням ресурсів або серйозно розглядати можливість “прориву до Криму” з цього напрямку. Але поки реальні події свідчать про те, що російське командування на Кримсько-Таврійському напрямку принаймні отримало явно не запланований ним раніше значний головний біль…
Це вже факт, як би його не оцінювати й не трактувати.
Наскільки я розумію, там все йде чітко за планом, однак явно не російським:
- принаймні 2 тактичні плацдарми ЗСУ в районі автомобільного та залізничного Антонівських мостів уже перетворилися на 1, але трохи більший, ніж 2 попередні. До того ж, судячи зі всього, ЗСУ достатньо щільно його утримують;
- у районі с. Кринки передові підрозділи 26-го мотострілецького полку (мсп) противника очевидно ще утримують частину лісу південніше за село та північно-східну частину самого села, але ситуація там для росіян явно розвивається якось “не в ту сторону”… До того ж не допомогають навіть “шторм-зетовці”, пригнані з боку с. Корсунка. Зі свого боку, декілька підрозділів 144-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) росіян спробували на цій ділянці “прощупать украинский плацдарм”, як-то кажуть, у лобову, так би мовити, нахрапом… але вийшло невдало для неї;
- принаймні, у 2-х місцях передові підрозділи ЗСУ на відтинку між м. Олешки та м. Нова Каховка зуміли перерізати прибережну дорогу, яка йде з Нової Каховки на Олешки… Що вже само собою, м’яко кажучи, трохи дивно. Але буде ще більш дивно, якщо українські підрозділи вийдуть до наступної дороги Е-58. А така можливість в них є. В такому разі, ситуація зміниться взагалі кардинально;
- на рубежі Підстепне-Піщанівка також відбуваються якісь “суета и беспорядок”. У районі о. Чайка противник (імовірно, підрозділи 177-го окремого полку морської піхотиоп МП та 171-го окремого десантно-штурмового батальйонуодшб зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізіїдшд) намагаються утримати першу позицію головного рубежу оборони вздовж прибережної дороги. Цілком можливо, що там же задіяні й окремі підрозділи 205-ї омсбр противника. Але, не зважаючи на це, навіть судячи з відкритих джерел, ситуація там для противника також накаляється, особливо північніше за с. Підстепне;
- коротше кажучи, з дніпровських плавнів у противника якось не вийшло ефективної смуги забезпечення…
Як же реагує на всі ці події Теплинський и компания? Звісно, у притаманному для росіян стилі:
- стягуванням на “АпАсный участок” додаткових сил і засобів;
- організацією та проведенням численних серій атак у режимі 247.
До того ж введення в бій з’єднань, частин і підрозділів відбувається так само, як і завжди — “по мере соосредоточения и развертывания”.
Ідеться, в першу чергу, про два основні з’єднання, які очевидно противник має намір задіяти для “ліквідації дніпровської кризи” — 70-у мотострілецьку дивізію (мсд) зі складу 18-ї загальновійськової армії, а також 7-у десантно-штурмову дивізію (дшд) зі складу повітряно-десантних військ.
Я вже писав, що зі складу 7-ї дшд на цьому напрямку ще до недавна перебувало по суті лише три батальйони (171-й одшб, 104-й окремий танковий батальйонотб і 162-й окремий розвідувальний батальйонорб). Основні сили дивізії (3 її десантно-штурмові полкидшп) були свого часу перекинуті “під Вербове”, аби взяти участь у флангових контратаках проти наступу українського угруповання.
Ну й ось тепер, зважаючи на той факт, що з “фланговими контратаками” на Токмацькому напрямку все одно нічого путнього не вийшло, а українські морпіхи влаштували в дніпровських плавнях російським мотострільцям і мобікам фатальний контрстрайк, месьє Теплинський явно зажадав від своїх “старших начальників” повернути йому це з’єднання повітряно-десантних військ “взад”. Нагадаю, штатна посада цього генерала — командувач повітряно-десантних військ ЗС РФ.
Однак справа в тому, що витягнути зараз з-під Вербового на Токмацькому напрямку основні сили 7-ї дшд російське командування не може… “чисто физически”. 108-й і 247-ї десантно-штурмові полки (дшп) дивізії втягнуті в бої по “самое не балуйся”. А 56-й дшп, який і так уже рази 2 переформовували “майже заново”, може відправити до Теплинського прямо зараз не більш ніж 2 свої батальйони. Хоча, ймовірно, “чуток погодя”, ця феодосійська шарага відправиться на Дніпро в повному складі (якщо вже не відправилася).
Щодо 70-ї мсд, то 2 її мотострілецькі полки ВЖЕ задіяні — 26-й мсп поки невдало пробує відкинути наших морпіхів від Кринок назад у плавні, а 28-й мсп, імовірно, введений у другий ешелон тактичної групи, яка діє на рубежі Піщанка-Підстепне, північніше за с. Раденськ, десь південно-західніше за с. Челбурда. Ще “десь вештаються” принаймні один мсп та ще один танковий полк (тп) цієї дивізії.
Про танковий полк проходила місяць назад інформація, що він продовжує “доформовуватися” в північному Криму, а мотострілецький нібито зосереджувався в районі м. Скадовськ.
Як би там не було, але противник найближчим часом буде вимушений “займатися проблемою українських плацдармів” на Дніпрі впритул. Адже якщо пустити це питання на самотік, ЗСУ таки зможуть отримати на правому березі річки відрізок узбережжя, куди НЕ діставатиме основна масса російської артилерії. Не мені вам пояснювати, що це означатиме…
Звісно, його ще потрібно буде надійно прикрити з повітря. Ну, щодо цього в мене також є певні далеко не безпідставні (судячи з тієї інформації, яка надходить із військ) сподівання.
І на заключення щодо оцінок дій ЗСУ з боку противника.
Декілька російських пабліків, більш-менш адекватних (і тому не дуже відомих “у себя на родине”), досить одностайно дійшли до висновку, що ЗСУ ЗАЗДАЛЕГІДЬ спланували, організували та відпрацювали свої дії через р. Дніпро.
Я не вказуватиму зараз їх, щоб не рекламувати ворога, але вкажу, що свої висновки вони аргументували достатньо адекватно:
- росіян неприємно вразила швидкість і оперативність дій підрозділів ЗСУ, особливо в царині нарощування їхніх зусиль. “Сначала там обнаруживается 2-3 хохляцких ДРГ, потом — до взвода, а через пару суток, когда закрепились, они начинают переправлять туда минометы, и там уже появляется рота… ну и т.д.”;
- також вони дійшли до висновку, що українське командування знайшло якийсь поки невідомий їм спосіб забезпечувати поповнення своїх передових підрозділів і організувати їхне матеріально-технічне забезпечення, до того ж у достатній кількості та з відповідною оперативністю (інакше передовим підрозділам ЗСУ не вдавалося б протягом більш-менш тривалого часу вести інтенсивні бойові дії на плацдармах, а вони, окрім цього, примудряються їх ще й розширювати);
- очевидно також, що ширина на фронті й основні ділянки та напрямки активних дій ЗСУ через Дніпро обрані зовсім не випадково. Вони чітко прив’язані до характеру місцевості, складу й оперативного шикування російських військ, враховано навіть рівень води, найбільш вдалі та зручні місця для висадки і прихованого просування в заплаві. Росіяни доходять до висновку, що мають справу з ретельно спланованою та підготовленою, особливо в царині розвідки операцією із захоплення й утримання плацдармів на лівому березі Дніпра. Хоча, звісно, вважають, що в них при “наведении порядка” та “концентрации усилий” є значні шанси їх ліквідувати…