У сучасному політичному світі, де увагу громадськості привертають гучні заяви та ідеологічні баталії, в тіні залишається інша, не менш небезпечна проблема — політична ізоляція. Нове дослідження, опубліковане в Journal of Applied Social Psychology, демонструє, як почуття відчуження через політичні переконання може переростати в агресію, емоційне виснаження та ворожість у мережі.
Авторка дослідження Катаріна Е. АуБушон разом із колегами досліджувала цей феномен за допомогою експерименту з віртуальною грою Cyberball, яка дозволяє змоделювати включення або виключення з групи. Учасники — молоді дорослі у США під час виборів 2020 року — були змушені відчувати себе або прийнятими, або відторгнутими залежно від їхніх політичних уподобань. Результати дослідження показали: коли люди відчувають соціальне відторгнення — незалежно від того, хто його спричинив, — вони втрачають почуття приналежності, контролю і починають демонструвати більш поляризовану поведінку. Особливо яскраво це проявилось на другому етапі експерименту, коли учасники стикалися з ізоляцією на основі підтримки конкретного кандидата (Дональда Трампа або Джо Байдена). Реакцією стали гнів і підвищена готовність до ворожих дій, зокрема — в онлайн-середовищі.
Цей зв’язок — між ізоляцією і агресією — не є однозначним. Дослідження показує, що зниження відчуття соціального прийняття призводить до емоційного відчуження, а гнів безпосередньо підштовхує до конфліктної взаємодії. Цікавий і менш передбачуваний ефект виник, коли деякі учасники відчули ізоляцію з боку власної політичної групи. Частина з них почала змінювати своє ставлення до опонентів, демонструючи більшу відкритість і навіть симпатію. Це свідчить, що внутрішнє неприйняття може стати стимулом для переосмислення позицій — хоча цей ефект залишається рідкісним і потребує подальшого вивчення. Проблема політичної ізоляції актуальна не лише для США. У багатьох країнах спостерігається посилення афективної поляризації — коли політичних опонентів не просто не поділяють, а сприймають як морально ворожих або небезпечних. Це призводить до розриву в стосунках навіть у родинах, ізоляції в колективах і небажання співпрацювати задля спільного блага.
Дослідники наголошують: вихід з цієї ситуації лежить не лише у сфері політичної риторики, а передусім — у створенні соціального середовища, де кожна людина, незалежно від поглядів, почувається цінною. Протидія політичній ізоляції — це шлях до зменшення напруги, відновлення довіри та розвитку більш інклюзивної демократії.